Переможці акції НАЙКРАЩИЙ ВІДПОЧИНОК НА ЗЕМЛІ дiляться враженнями вiд поїздки ПИКНИК В НИДЕРЛАНДАХ (туроператор Аккорд Тур).
Багато чого нам вже показав Аккорд Тур, але ж не все, цього разу свою скарбничку ми поповнили такими країнами як Німеччина та Бельгія і повірте, це достойні екземпляри. Дивували нас і нові і відвідані столиці.
Берлін! Серед європейських столиць це місто сильно вирізняється своєю сучасною архітектурою. Звичайно, у кожному місті є свої сучасні споруди, архітектурні комплекси, а інколи навіть і цілі райони, такi як Де Фанс у Парижі, наприклад. Але Берлін – це щось суттєво інше і його нинішній вигляд сформувався всього лише 40-50 років тому. Але тим-то і цікаво було прогулятися його вулицями і площами. Саме у Берліні ми бачили справжні різдвяні ярмарки, хоч вони є всюди, але такого розмаху, настрою і атмосфери не було ніде. Там і ялинкові прикраси, і іграшки хенд-мейд, і всілякі дитячі атракції, і німецькі сосисочки під пиво, і гори шоколаду — словами не описати! Прикупивши ялинкових прикрас і ласощів, ми пішли шукати, де б то погрітися. Таким місцем для нас виявилися магазини, де ціни приємно радують, а особливо зараз, перед новорічними святами, діють знижки. Тому кілька годин ми потратили на шопінг.
А далі був наш перший нічний переїзд, і зранку ми вже були в Амстердамі, який за тиждень ще не встиг нас забути. Цього разу ми хотіли його побачити зсередини, а не таким, яким він є для туристів. Просто наш керівник групи з минулої поїздки, Олег Хомицький, так намагався передати нам свою любов до цього міста, що ми і самі захотіли зробити крок назустріч Амстердаму і, хочу сказати, що нам це вдалося. Тепер разом із Прагою та Парижем Амстердам очолює рейтинг наших улюблених столиць, хоч «рейтинг» то не зовсім підходяще слово, просто ці міста лишають у серцях людей незабутні і неповторні спогади і стають частинкою нас, а ми — частинкою їх.
У Празі, до речі, ми вже були третій раз, жартуємо, що знаємо її, як свій рідний Луцьк. Там є пивбар, у якому ми вже стали постійними клієнтами, але ж як тут не стати, коли отой темний «козел» такий смачний, що не можна відірватися від бокалу. І справді, такого класного пива ми не пили ніде і ніколи, і чомусь впевнений, що і вам воно теж сподобається. А крім пива і походеньок по різдвяних ярмарках, ми хотіли потрапити у собор Святого Віта. Ми вже бачили його у нічній підсвітці, але ще і хотіли попасти усередину. Ну що вам сказати, ви вже і самі знаєте, що ми щасливчики, ось і цього разу нам гарненько підфортило. Того дня чехи святкували річницю від дня смерті одного із найвидатніших своїх королів – Карла IV і окрім святкового богослужіння у храмі був відчинений хід у підземелля собору, де знаходяться гробниці чеських королів.
Між тим забули розказати про Брюссель. Ну… ви знаєте, що це не лише столиця Бельгії, а і всієї Європи, то ж ми мали великі сподівання на це місто і з нетерпінням чекали знайомства з ним. При в’їзді ми відразу помітили, що це урбанізоване місто і то настільки, що ми у ньому жити не схотіли б. По-друге, у ньому настільки багато людей з неєвропейським корінням, що загубившись у вуличках сусіднього з центральним району ми були мало не єдиними «білими». До того всього з нами сталася ще одна прикрість: на центральній площі біля ратуші, яка є найкрасивішою з усіх нами бачених, увечері ми зустріли дівчинку з нашої групи, яка запропонувала пофотографувати нас разом, ми дуже зраділи і одразу прийняли пропозицію.
Зробили кілька фото в одному місці, перейшли на інше. Величезний білий пакет, у якому були щойно придбані для мене куртка, кофта і наша відеокамера, поставили поряд під парканом у двох метрах від нас, щоб не заважав і тільки Аня почала нас знімати, як до нас причепилися кілька циганок і почали просити грошей, ми всі троє почали відмахуватись і відганяти їх. А Свєта, якось у неї це повелося з дитинства, дуже їх боїться і завжди насторожі, коли бачить їх, минуло кілька секунд, вони почали відходити від нас і тут Свєта як закричить: «Де наш пакет ?!!.» Я не повірив, що його немає, і побіг до того місця, де ми його поставили, а вона тим часом оглянулася навколо і побачила, як малі циганчуки вже метрах так в двадцяти-тридцяти уганяють його. Ми кинулися за ними, вирвали з рук той пакет і настільки були шоковані, перелякані і раді, що повернули його, що навіть не піднімали сварку і не виясняли відносин, просто забрали і втекли…